Осетрові нині вирощують на Одещині й у Чернівцях. Натомість, унаслідок природних та антропогенних чинників, чисельність популяції річкової риби падає: у порівнянні з 2013 роком вона знизилася на 70%. Про це повідомляє naas.gov.ua.

За таких темпів до 2024 року Україна змушена буде перейти на імпорт. Аби цього не сталося держава має підтримувати програми селекції й відтворення риби, наголошує директор Інституту Ігор Грициняк. 

Завдяки виділенню урядом коштів на технічне переозброєння і переорієнтацію лабораторій у 2008-2009 році, при Інституті рибного господарства НААН України були створені три нові лабораторії: біотехнологій, вірусології і бактеріології, генетики і цитогенетики. 

“Нашим науковцям вдалося досягти кращого розщеплення ферментів – завдяки цьому, осетрові менше хворіють і краще ростуть. Збільшилась популяція форелі. 16 років тому по всій Україні вирощували 4 тонни, сьогодні – 10 тисяч тонн. Ми вже вирощуємо 6-8 тонн, а у перспективі – 10 тонн власної червоної ікри. Близько 5 тонн чорної ікри. Уся ця продукція реалізується всередині країни”, – розповідає директор установи Ігор Грициняк.

За даними фахівців НААН, нині Україна імпортує переважно морську рибу – через скорочення власного вилову.

“В Азовському морі у нас фактично залишився лише бичок, бо решту видів було винищено через безвідповідальне, хижацьке ставлення. А з тих акваторій, де є більші популяції, нас витіснила Росія. Чорноморські зони вилову риби також переважно перебувають у руках РФ. Тому в Україні в рази зменшився вилов морської риби”, – коментує Ігор Грициняк.

Він зауважив, що потреби імпортувати ставкову рибу в Україну – немає, адже власної популяції повністю вистачає. 

“Ми здатні збільшити її в рази й експортувати. Але інші країни захищають інтереси власних виробників. В Україні ж регуляторна роль держави знівельована. У США Мінагро за своїм значенням майже дорівнює Пентагону. А в Україні відповідне міністерство просто ліквідували. І це – при тому, що 75% доходів державного бюджету формує саме аграрна галузь”, – наголосив науковець.

Експерт підкреслив, що сьогодні рибна галузь – унікальна підгалузь тваринництва, яка не імпортує генний матеріал. У складі Інституту діє єдиний селекційно-племінний центр в Україні. І наразі цей живий генетичний банк функціонує фактично без допомоги держави. За його словами, галузь потребує державного захисту і підтримки програми селекції. 

“Має зберігатися маточний матеріал – принаймні, подвійний-потрійний запас. Крім того, цей матеріал потрібно постійно оновлювати. Слід враховувати, що за 6-8 років продуктивність гнізда падає. Тому селекційна програма в державі має бути безперервна. Якщо ми її перервемо бодай на рік, нашу рибну галузь відкине на 7-8 років назад”, – пояснює Ігор Грициняк.

agronews.ua