Систематичне застосування ЗЗР з однією і тією ж діючою речовиною поступово викликає у шкодочинних організмів резистентність (стійкість), через що знижується ефективність обробок. Це наслідок мікроеволюційних процесів, що проходять під впливом зовнішніх факторів.

Існує кілька видів резистентності:

• індивідуальна, до певної діючої речовини;
• групова, до речовин з однієї хімічної групи;
• перехресна, до речовин з різних хімічних груп;
• множинна, коли у популяції розмножують організмі зі стійкістю до діючих речовин усіх хімічних класів.

Останній вид стійкості найбільш небезпечний, і вже зараз ним володіють такі організми, як колорадський жук, павутинний кліщ, картопляна міль, фітофтора.

«Феномен резистентності шкідливих мікроорганізмів до ЗЗР виявляється в тому, що під впливом пестицидів пригнічуються нормальні чутливі форми популяції шкідливих організмів, а виживають лише стійкі біотипи, які здатні детоксикувати пестицид. Поступове збільшення масовості появи в агроценозах небажаних шкодочинних об’єктів, за умови застосування «накатаної» системи захисту, і є наочним сигналом наявності резистентності. В лабораторних умовах можна підтвердити або ж спростувати неприємний факт», — зауважує Віталій Лапчинський, менеджер компанії LNZ Group.

Визначають резистентність організму до ЗЗР такими методами:

• токсикологічний — підрахунок кількості загиблих особин при обробці різними концентраціями препарату;
• фенотипічний — виявлення резистентних особин за зовнішніми ознаками;
• молекулярно-генетичний;
• біохімічний.

Перші два методи дозволяють встановити лише показник резистентності, тоді як два останні, сучасніші, дозволяють також визначити, до якого саме препарату виникла толерантність.

Щоб точно визначити явище резистентності до фунгіцидів чи гербіцидів, потрібно проводити досить складні генетичні дослідження, які наразі практично не ведуться, особливо у відношенні бур’янів.

SuperAgronom.com