У вівчарстві слід прагнути прибутковості тварин у короткостроковій перспективі – така ідея нині вже переважає у вдосконаленні молочної та м’ясної худоби.

На цьому наголосив керівник компанії «Карпатські зорі» Андрій Попович, пише журнал The Ukrainian Farmer.

За збільшення виробництва зростають і затрати, через що деякі тварини більше не приносять прибутку.

«Усі вимірювані ознаки тварини мають певну генетичну регуляцію й пов’язані одна з одною, щоб їх можна було оцінити. Це дає можливість інтегрувати генетичні значення ознак, що визначають прибутковість овець, у спільний індекс, або комбінований індекс, який згодом використовується як критерій відбору племінників», – зазначив Андрій Попович.

Отже, слід зосередитися не лише на тому, що виробляє тварина, а й на собівартості цього виробництва.

Генетичне вдосконалення, спрямоване на отримання рентабельної вівці, передбачає вивчення багатьох ознак, що впливають на прибутковість тварин. До цього часу програми молочного вівчарства зосереджувалися на збільшенні виробленого молока.

Цей підхід був правильним, бо породи овець почали з низького рівня виробництва, зауважив Андрій Попович. Щоб отримати добрі результати, знадобилося багато років, і тепер фермери визнають, що генетичне вдосконалення означало більшу прибутковість. Однак цей відбір зосереджено практично лише на виробництві обсягів молока.

Тому для досягнення критеріїв відбору прибуткової вівці генетики повинні вивчати інші ознаки. Зокрема, для породи овець ассаф це:

– форма кривої лактації;

– тривалість лактації;

– народжуваність;

– якість (жир і білок);

– кількість соматичних клітин;

– морфологія вимені;

– вік першого окоту й інтервал окотів.

AgroTimes